HAIFA INTER.COM

Newsletter of HAIFA INTERnet COMmunication group

 
 
 
 
Новости Хайфы Новости Израиля
Главная Новости Статьи Хайфа Медиа архив Рубрика жизнелюб Объявления
МУЗЕЙ ЄВРЕЇВ МИКОЛАЇВЩИНИ В СИНАГОЗІ В НОВІЙ ОДЕСІ: МРІЯ, ПРОЕКТ, УТОПІЯ

   Коваль Геннадій Павлович.
   Новосафронівська загальноосвітня
   школа І – ІІІ ступенів.
   Село Новосафронівка, Миколаївський район,
   Миколаївська область.Україна.
   
   Мрії, плани, задуми, бажання часто стають утопіями, які неможливо здійснити, перетворити в життя, зробити здійсненими і реалізованими на практиці в реальному житті. Так влаштоване життя: «бідні плачуть, багаті скачуть».
   Чи має право прохати допомоги заради створення Музею євреїв Миколаївщини людина, яка не є євреєм, не являється іудеєм. Чи має право ця людина кричати, волати, прохати, випрошувати, діставати всіх, принижуватися, набридати своїми проханнями, воланнями про допомогу, писати різним людям, писати про це в Інтернеті, в Фейсбуці, на всіх конференціях, в різних державних, громадських установах, писати листи. Чи гарно і потрібно це. Не знаю. Навіть не ставлю тут знак запитання і знак оклику.
   Можливо цю ідею, затію, мрію, план, утопію просто потрібно кинути, викинути із голови, серця і душі. Відгородитися від цієї ідеї. Просто жити і дивитися телевізор. Припинити думати про Синагогу, мріяти про неї. Залишити все так, як воно є. Не знаю.
   Якби я був нормальною багатою людиною, а не простим злиденним вчителем, то просто-напросто мовчки купив би споруду синагоги за 10 тисяч доларів і зробив би там ремонт, поставив вікна і двері, купив би експонатів, зробив би все. І водив у СВІЙ Музей євреїв Миколаївщини відвідувачів. Наскільки б мені і всім в кого я прошу грошей та поради, де їх взяти на купівлю синагоги, стало б легше. Виходить, що мене просто розбалували наші, мої американці – нащадки новосафронівських німців. Джоан Барох купила комп’ютер із усіма складовими. Пол Антон допомагав грошима на поїздки в бібліотеки та архіви. Джеймс Мессер просто залишив конверт із двома тисячами доларів (на музей), на які ми з моєю Ніною купили німецьку садибу в рідній Новосафронівці і створили там разом із моєю половиною, однодумцем і помічником у всіх справах, дружиною Коваль Ніною Іванівною приватний німецький Музей села Новосафронівка. Це наш з Ніною третій Музей села. Наш власний Музей української Новосафронівки розміщено в Новосафронівській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Так, прийшлося ще близько півтори тисячі доларів заплатити за оформлення документів при купівлі німецької садиби. Але це того варте. Зберігається пам’ять наших прекрасних новосафронівських німців, відкриваються нові виставки, експозиції, кімнати – зали. Повернуто пам’ять про дідів, прадідів і прапрадідів моїх учнів, друзів, кумів про їхні німецькі коріння.
   Самою найпершою реакцією на пропозицію допомогти є здивована реакція і розгубленість в очах, а рідше – пряма відповідь: «Я не єврей (не єврейка). Що я до цього маю?» Це хоча б чесно і відкрито. А самим неприємним і шокуючим є відповідь людей, багатих та успішних – євреїв та неєвреїв, які просто не відповідають, або відповідають відмовою, – це не їх компетенція, і, немає грошей. Відразу величезну кількість прикладів приводять треті – євреї не можуть врятувати Синагогу Бродського в Одесі, де нині Державний Архів Одеської області з прекрасним керівництвом і співробітниками, закоханими в свою Синагогу і роботу. Не можуть відремонтувати споруди в Синагозі в Миколаєві. Не можуть зробити і інші великі і такі потрібні речі…
   А хто сказав, що це повинні робити тільки одні євреї. Адже в знищених фашистами єврейських селах, будинках, квартирах в містах живуть зовсім інші люди, які не будували їх, не купували. Чому б їм і не вшанувати, не обезсмертити колишніх господарів, людей, які тут жили раніше і були вбиті тільки за те, що євреї…
   Чому молоді, успішні, сильні, багаті, подорожуючи по всьому світу, маючі машини за десятки тисяч доларів, не можуть просто створити Музей євреїв. Чому? Антисемітизм? Антисіонізм? Ні. Просто повна відсутність бажання і потреби думати, згадати минуле, дати кошти на вшановування пам’яті, повна відсутність культури благодійництва, меценацтва. Все це меценатство криваво перервано страшними роками проклятої радянської влади. Ніхто не хоче увійти в історію, хоча зробити це дуже просто. Потрібно викупити із полону прекрасну полонянку – синагогу в Новій Одесі. Дати можливість їй жити, розповідати про цвіт Одеси, Миколаївщини, який розкидано кісточками в ярах, балках, могилах Миколаївщини. Хіба комусь буде краще, як в Синагозі зроблять лазню чи складське приміщення. В честь головного мецената, що викупить нашу прекрасну полонянку із полону буде названо Музей євреїв Миколаївщини в Новій Одесі.
   Мій Батя Коваль Павло Григорович маючи сотні друзів, дивовижну можливість домовитися з будь-ким і про будь-що на світі, вражав своїм повним «українським єврейством», сказав мені про керівника новоодеської єврейської громади Олександра Прокопчука: «Це сама чесна, сама світла, сама добра, сама прекрасна і сама гарна людина, яку я знаю». Так він ще говорив про своїх двох найкращих друзів на все життя – Івана Григоровича Іванова і друга дитинства і молодості Саворського.
   Слова мого папи про О.Прокопчука для мене являються тим гаслом, стимулом, що не дають мені кинути свою мрію, плани, утопію про створення Музею євреїв. Я маю величезну честь бути знайомим та співпрацювати із сином О.Прокопчука, нині керівником новоодеської єврейської громади «Хабад» Вадимом Олександровичем Прокопчуком. Він така сама прекрасна, сильна, вольова людина, як його Батько.
   Багато раз пробував відмовитися від ідеї Музею. Чергова спроба була в грудні 2020 року. Готовий до цього був морально, змучила невизначеність та відмова від допомоги, надії на реалізацію мрії.
   В кінці 2020 року через Фейсбук познайомився з прекрасними людьми ( про це в статті – «Еврейские земледельческие колонии Балтского уезда Подольской губернии) Станіславом Гоцуляком із Києва та Костянтином Рейф із Ізраїля. А 1 січня 2021 року познайомився із прекрасним земляком Йосипом Поло (Iosif Polo ((Joe Halfling)), що проживає в місті Солнечногорськ, в Підмосков’ї. В доповненнях розміщено фотографії його мами, що робив професійний фотограф – дідусь Йосипа Поло.
   Ці прекрасні люди не дали відмовитися від мрії, планів та, мабуть, утопії. Звичайно, можна сказати, що містечко Нова Одеса не було центром єврейства Миколаївщини. Але редакція газети «Промінь» знаходиться в прекрасному будинку меламеда Нової Одеси. Так. Але кожна людина, яка прожила на території сучасної Миколаївщини, України, Європи – це центр Всесвіту, цілий Всесвіт почуттів, мрій, діяльності, звершень. І ми просто повинні їх пам’ятати, вивчати, не дивлячись на етнічну, релігійну приналежність.
   Головна перевага Синагоги в Новій Одесі, те, що вона є. Її не розібрали так, як в Єланці та багатьох інших населених пунктах Миколаївської області. Величезне значення має географічне положення міста Нова Одеса, фактично, майже в центрі Миколаївської області. Синагога знаходиться за декілька сот метрів від траси Миколаїв – Вознесенськ і тому надзвичайно зручна для приїзду екскурсантів із різних населених пунктів області, України, світу. Звичайно, такі Музеї євреїв Миколаївщини повинні бути у всіх колишніх єврейських землеробських колоніях Херсонської та Подільської губерній – сучасної Миколаївщини, а також у всіх населених пунктах, де проживали євреї.
   Так само, в інших населених пунктах повинні бути музеї історії представників народів, які заснували їх та проживали: німці, татари, чехи, молдовани, поляки та інші.
   Вони будували нашу рідну Україну поряд з українським народом. Наведемо зміст, тематичність та наповнюваність залів Музею євреїв Миколаївщини.
   При вході в самому першому залі на стіні будуть величезні пам’ятні дошки, на яких вказано назви всіх сіл – єврейських землеробських колоній Херсонської та Балтської губерній, що нині знаходяться на території Миколаївської, Херсонської. Одеської областей. На другій дошці викарбовано імена меценатів – засновників Музею євреїв Миколаївщини. На декількох дошках викарбувані прізвища євреїв різних населених пунктів, які були знищені під час Шоа, Голокосту під час Другої світової війни.
   Найбільший зал Музею євреїв Миколаївщини буде Синагогою, оформлений згідно всіх правил, традицій іудаїзму. На стінах розміщено 12 картин з зображенням знаків Зодіаку, як це зроблено в Синагозі в Києві. Всі атрибути, предмети культу, великі мінори, ханукії, Тора – все це буде представлено в найбільшому залі Музею. На найбільшій стіні цього залу розміщено величезну карту Півдня України – Херсонської губернії, де виділено обрисами сучасну територію Миколаївської області. На карті позначено різні об’єкти, пов’язані з єврейською складовою історії Півдня України, Миколаївщини. На карті позначено – єврейські землеробські колонії, населені пункти із позначенням кількості єврейського населення в них в різні роки, кількість синагог в різних населених пунктах. На карті теж позначено населені пункти та прізвища євреїв діячів історії, науки, мистецтва, літератури, – позначено різними значками, які народилися в них. Фруг, Герценштейн, Рехтер, Летучий, Хаскінд, Кібрик, Баренбойм, Вінницький (Мішка Япончик) та десятки, сотні всесвітньовідомих євреїв народилися на благословенній Миколаївщині та сотні тисяч простих євреїв, які жили на Миколаївщині, працювали, любили, мріяли, будували.
   В третьому залі розташовано комп’ютерний зал, місця відпочинку. Це зал являється культурним інформаційним єврейським центром Миколаївщини. Також розташована бібліотека із книгами євреїв та про історію євреїв. В цьому ж залі та в четвертому залі розташовано вітрини та стенди із предметами побуту, народного промислу, одяг, домашні речі євреїв Миколаївщини.
   І, головне, кругом на стінах в рамках та без них сотні фотографій євреїв Миколаївщини. Євреї – наші земляки в різні часи, їхні надзвичайно різні фото – портрети, групові, сімейні, шкільні фотографії. Вони передають життя, його ритм наших земляків євреїв. Показують їхню зовнішність, характери, заняття, вік, їхню безмежну красу та закоханість в свою Україну, Миколаївщину, кожне містечко, село, будинок, кожний клаптичок рідної, коханої України.
   Наведемо уривок із нашого листування в Фейсбуці: «У Новій Одесі з 1902 року до 1951 жили мої бабуся і дідусь, там народилася мама і її брати, я там провів перші роки після евакуації з 1944 по 49-й. Мене цікавить таке питання. Чи було і збереглося в НО (Новій Одесі) єврейське кладовище? Там повинні були бути поховані два моїх дядько, одні – зовсім маленький, другий – років 8-ми. Роки приблизно 1903 – 1910. Льова (напевно, Лейба) приблизно 1903 – 1910, Яків – 1906 – 1906. Прізвище їх було – Шляховецькі. Це пробіл в моєму генеалогічному древі. Можна щось десь дізнатися? До речі, дідусь з 1903 по 1941 тримав в НО фотостудію, тепер це вул. Шмідта, наш будинок зберігся» [1].
   На стінах фотографії пишних, прекрасних видів Одеси і біля них сотні фотографій одеситів, які навіки лягли в сиру рідну землю матінку Миколаївщини, всі вони були знищені під час Шоа, Голокосту на території Миколаївщини, в період Другої світової війни.
   Декілька стендів буде присвячено «Праведникам народів світу», що жили на території Миколаївської області та увійшли в історію світу, як рятівники євреїв під час Шоа.
   Далі велика карта із позначеними на них місцями знищення євреїв Миколаївщини, Одеси, Трансістрії – румунської зони окупації України. На цій карті місця знищень та фотографії, позначення місць вшанування знищених євреїв.
   Експонати в Музей пообіцяли подарувати із музеїв Одеси, Дніпра, Києва. В кожному залі буде звучати різна єврейська музика. В залі Синагоги – релігійні пісні на івриті, ідиші, українській мовах. В залі з експонатами – єврейська клезмерська музика. В самому першому залі кожен день буде звучати різна єврейська музика.
   В Музеї євреїв Миколаївщини крім екскурсій, можна проводити тематичні дні, вечори, виставки, конференції, вистави, виступи. Головне, щоб було де і кому проводити все це.
   Яка ж ціна питання – вартість простої нової машини або поїздки на десять днів в Домінікану для сім’ї з п’яти чоловік. Хіба ж це дорого.
   Споруда синагоги – 10 тисяч доларів США.
   Оформлення документів на купівлю у нотаріуса – близько 20 тисяч гривень.
   Встановлення вікон – по близько 3,5 тисяч гривень кожне.
   Двоє вхідних дверей – близько 4 тисяч гривень, декілька дверей між залами Музею.
   Встановлення огорожі – близько 7 тисяч гривень.
   Ворота – близько 5 тисяч гривень.
   Ремонт даху, перекриття, стін, підлоги – суму буде вирахувано спеціалістами.
   Так, це дорого для простої людини. А для успішної, багато людини це не такі вже й великі кошти. Вони дадуть цій людині право увійти в історію? Ні. Не просто купівлею і виділенням грошей, а можливістю викупити СИНАГОГУ із полону, полону забуття, бруду обкрадання, приниження, ганьби, людської невдячності та байдужості. Цей вчинок дав би людині право долучитися до тих славетних імен меценатів, благодійників минулого.
   Повторюся, що в честь благодійника буде названо сам Музей євреїв Миколаївщини в Новій Одесі.

Якою ж є сама споруда Синагоги.

Чиста, гарна, тепла, світла, вона вабить своєю красою, беззахисністю. Теплий камінь дуже схожий на єрусалимський камінь. Як страшно боляче дивитися, як вона стоїть пусткою, а не приймає відвідувачів в Музеї євреїв Миколаївщини.

Це оголошення в інтернеті знаходиться вже декілька років.

Продаю здание Синагоги, Николаевская обл., г. Новая Одесса, ул. Набережная, 10. Хороший вариант для комерческого использования. Можно под склад, баню или др. Все вопросы и детали по телефону [2]. 
   
   Я особисто знайомий із власницею Синагоги. Прекрасна, чудова, розумна жінка. Вона теж мріє, що тут був Музей.

Наведемо технічний опис Синагоги.

Будівля Синагоги – одноповерхова, загальною площею 316,7 квадратних метрів, висота будівлі 5,36 метра, будівельний об'єм 2246,0 кубічних метра.
   Фундамент: стрічковий кам'яний. Стіни складені з каменю пиляного. Перегородки цегляні оштукатурені. Покрівля: шифер. Перекриття: дерев'яні балки, підшивка стелі з дранки.
   Підлоги: бетонні, цементні. Прорізи: незаповнені. Оздоблювальні роботи: внутрішні – штукатурка, побілка, фарбування. Внутрішні санітарно-технічний та електротехнічний пристрої і електроосвітлення відсутні, системи водопроводу та опалення – демонтовані.

Потрібно написати, що ж являє собою синагога, які її функції, історія.

Синаго́га (від грец. συναγωγή — зібрання, спільнота; івр. בית כנסת‎ — бейт кнесет, тобто дім зборів, зібрань) — юдейський молитовний будинок чи приміщення, де юдеї вивчають Святе Письмо моляться Богові. На відміну від православної церкви, синагога не є храмом, а лише приміщенням для громадської молитви. Також громада віруючих юдеїв, які поклоняються в одній синагозі та формують собою спільноту. Зазвичай являє собою споруду характерної архітектури. Щоправда, за юдейськими релігійними правилами, синагогою може бути будь-яке приміщення, яке було освячене за спеціальним обрядом.
   Згідно з Талмудом, споруда синагоги повинна розміщуватись у центрі єврейського поселення, як правило, на підвищенні і бути домінантою всієї прилеглої території. Традиція надає синагозі величезне значення в єврейському житті. Талмуд вважає, що вона поступається за святістю тільки Єрусалимському Храму, і називає її мікдаш меат – «мала святиня», як сказано: «Я видалив їх до народами та розпорошу їх по країнах, але Я став для них святилищем малим в країнах, куди прийшли вони».
   Більшість істориків вважають, що синагоги з'явилися близько двадцяти п'яти століть тому в Вавилоні, за кілька років до руйнування Першого Храму. Євреї, вигнані до Вавилону, стали збиратися в будинках один одного, щоб разом молитися і вчити Тору. Пізніше були побудовані спеціальні будівлі для молитви — перші синагоги.
   На початку періоду Другого Храму єврейські книжники постановили, що слід молитися в громаді. Кожна громада повинна побудувати «будинок зборів» (Бейт- кнесет або синагога по-грецьки), де б євреї збиралися на молитву в Шабат, свята і будні.
   Синагоги архітектурно слідували тому місцю і часу, де і коли вони зводилися. Хоча зовні синагоги відрізняються одна від одної, в основі їх внутрішнього складу лежить конструкція Храму, який у свою чергу повторював склад Скінії, побудованої євреями в пустелі. Це був обгороджений прямокутний простір. Всередині знаходився умивальник, де священнослужителі оправляв руки і ноги перед початком служби, і жертовника для жертвопринесення тварин. Слідом за цим розташовувалося дещо схоже на намет, зване святилищем. Туди могли входити лише священнослужителі. В глибині Святилища, прихована особливою завісою (парохет), перебувала Свята святих. Там стояв Ковчег Заповіту, який містив Скрижалі Заповіту з вирізьбленими на них десятьма заповідями. Коли цар Соломон збудував Храм, він відтворив склад скинії, додавши прилеглий двір, де могли молитися жінки.
   Синагоги будуються так, що їхній фасад завжди звернений до Ізраїлю, при можливості, до Єрусалиму, де стояв Храм (для європейських синагог це означає орієнтацію на схід). В усякому випаду, стінка, біля якої стоїть Арон кодеш (шафа, в якому зберігаються сувої Тори), завжди направлена в сторону Єрусалиму, і в будь- якому місці земної кулі єврей молиться, звернуться особою до нього.
   За правилами необхідно прагнути до того, щоб синагога була розташована на найвищому місці в місті.
   Синагога має звичайно прямокутну форму, для чоловіків і жінок є окремі приміщення (це може бути балкон, бічній або задній межа). Біля входу поміщається раковина, де можна помити руки перед молитвою. У тій частині синагоги, яка відповідає розташуванню Святилища в Храмі, встановлюється велика шафа (іноді в ніші), покритий завісою, звана парохет. Така шафа називається синагогальним ковчегом (Арон кодеш) і відповідає ковчегові у Храмі, в якому зберігалися скрижалі з десяти заповідей. У шафі знаходяться сувої Тори — найбільш священне надбання синагоги.
   У центрі синагоги знаходиться узвишшя, зване біма або алмемар. З цього підвищення читається Тора, на ньому встановлено стіл для книги. Це нагадує помост, з якого в Храмі читали Тору.
   Над ковчегом розташовується нер тамід — «невгасимий світильник». Він горить завжди, символізуючи Менору, масляний світильник Храму. У менорі було сім ґнотів, один з яких горів постійно, як сказано: «кадити вічний вогонь перед скрижалями» ...
   Поруч з нер тамід розташовується зазвичай кам'яна плита або бронзова дошка, з вигравіюваними на ній десятьма заповідями.
   Час молитов у синагозі збігається з часом щоденних жертвоприносин у Храмі, молитва не є заміною жертвопринесення. На відміну від православної церкви, синагога не є храмом, а лише приміщенням для громадської молитви. Єврейський Храм може бути побудований тільки на одному місці — на Храмовій горі в Єрусалимі.
   В епоху Другого Храму функцією синагоги було підтримання тісного зв'язку між євреями, де б вони не жили, і Храмом в Єрусалимі, ніяк, зрозуміло, з Храмом не конкурувало. Після руйнування Храму синагога покликана відроджувати у всіх єврейських громадах дух Храму.
   Функції синагоги дуже широкі. Часто при синагогах є школи, в яких діти та підлітки вивчають Тору. Талмуд розповідає, що в Єрусалимі було 480 синагог і при кожній дві школи — початкова (бет-Сефер) і середня (бет-талмуд). У бет-Сефер викладали Писання, а в бет-талмуд — Мішну. За традицією синагоги забезпечують громаду бібліотекою. Вважається досить благочестивою справою купити для такої бібліотеки книги. У будь-якій синагозі можна знайти П'ятикнижжя з коментарями, Мішни, Талмуд, сотні, а іноді і тисячі інших книжок. Будь-який член громади має право користуватися ними. У синагозі проводять святкування обрізання (Брит Мила), повноліття (Бар Міцва), викуп первородного та інші релігійні обряди. Також у синагозі може засідати Бейт-дин — місцевий релігійний суд.
   Синагоги абсолютно незалежні. Будь-яка група віруючих може організувати синагогу. Для управління синагогою віруючі самі вибирають керівників. Правління синагоги розпоряджається коштами для допомоги нужденним, влаштовує на нічліг приїжджих тощо.

Синагогальна служба.

На початку періоду Другого Храму єврейські книжники постановили, що слід молитися в громаді. Кожна громада повинна побудувати «будинок зборів» (Бейт- кнесет або синагога по-грецьки), де б євреї збиралися на молитву в Шабат, свята і будні. Час молитов у синагозі збігається з часом щоденних жертвоприносин у Храмі. Тим не менш, молитва не є повною заміною жертвопринесення.
   Нові форми богослужіння в синагогах ґрунтувалися на концепціях, що походять з храмової служби і завдяки Храму вони стали частиною релігійного життя єврейського народу.
   Синагога була в храмовому дворі, а молитви та читання Тори були частиною храмової служби. Багато храмових ритуалів, як наприклад, біркат-коханим, помахування Лулавом під час свята Суккот, традиція трубити в шофар та інші, прийшли в синагогальну службу з храмового ритуалу і отримали поширення в синагогах в Землі Ізраїлю, і в діаспорі ще в період існування Храму.
   З плином часу до вивчення Тори було додано також читання Тори в Храмі. В суботу та в свята синедріон збирався в Храмі як бет-мідраша; в храмовому дворі книжники викладали народу закони Тори. Зберігалися в Храмі древні списки Священного Писання і твори національної історичної літератури були еталоном канонічного тексту, і на прохання громад діаспори храмові писарі робили для них копії з цих книг [3].
   Щодо наповненості Музею, вивчення історії євреїв Миколаївщини, то автор сам, та зі своїми синами та учнями, приймає активну участь в всеукраїнських, міжнародних конференціях, конкурсах УЦВІГу та ТКУМИ, проходив начання, стажування в Україні, Ізраїлі, Литві, цілеспрямовано та активно вивчає історії великого єврейського народу [4].
   Таким чином, ми бачимо, що назріла величезна потреба в створенні Музеї євреїв Миколаївщини в Новій Одесі в Синагозі. Це потрібно для повного вивчення історії єврейського народу в Миколаївщині, Україні, світі, для збереження пам'яті про євреїв, знищених під час Шоа, Голокосту.
   
   ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:
   1. Електронний код доступа: https://www.facebook.com/iosif.pol
   2. Електронний код доступа:https://ua.m2bomber.com/obj/674510742/view/commercial- sell/novoodeskii-raion-15-1738979/prodau-zdanie-sinagogi-v-g-novaa-odessa-nikol-obl-
   3. Електронний код доступа: https://uk.wikipedia.org/wiki/Синагога
   4. Вони жили серед нас: жертви Голокосту Новоодещини та Вознесенщини Миколаївської області / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль / Історичні мідраші Північного Причорномор’я/ Голов. ред. М. М. Шитюк. – Випуск УІ. – Том І. – Миколаїв: Типографія Шамрай, 2017. – 365 с. – С. 67 – 78.
   
   
TEXT +   TEXT -    Опубликовано : 19.06.22 15:17 | Просмотров : 276

Введите слово для поиска
Доступно только пользователям
Имя :
Пароль :
 Обновить
Потверждающий код :

Данная страница доступна только зарегистрированным пользователям !
С уважением администрация сайта Новости Хайфы Новости Израиля.
Полезные ссылки
Статьи-случайный выбор

Если украли пароль от почты, что делать? Сотрудничество с mailpass.net – это именно то, что вам необходимо! || 30.10.15 || Вебмастерам

Возможности Интернета безграничны. В этом мог убедиться каждый из нас. Практически ежедневно мы используем ресурсы сети для удовлетворения определенных нужд. Технологический прогресс определяет появление все новых способов автоматизации различного рода процессов. Таким образом, год за годом, жизнь человека становится проще и комфортнее. Если вы хотите выполнить максимальное количество задач за короткий промежуток времени, используйте возможности Всемирной сети.

Подробнейшая информация по расценкам авиакомпаний: дешевые авиабилеты, авиабилеты москва санкт петербург - Когда вы задумали воспользоваться самолётом для поездки || 31.03.10 || Статьи от пользователей

Подробнейшая информация по расценкам авиакомпаний: дешевые авиабилеты, авиабилеты москва санкт петербург - Когда вы задумали воспользоваться самолётом для поездки

Блинчики с мясом || 09.05.14 || Рецепты от знаменитых людей


    Сегодня мы предложим ещё один из полюбившихся вам рецептов Виктории Мунтян.

 
Фото пользователей
Кейсария 15
 
Новое - Доска объявлений
 
Рассылка
RSS - Новости RSS - Статьи
RSS - Файлы RSS - Объявления
 
 
       
© 2022All right reserved www.Haifainter.com
Design HIC